У ній щось є…
Напевне, то душа
Трохи збентежена від правди і реалій
Вона кудись,
Як завжди поспіша,
Іде у переходи і у далі.
У ній щось є…
В її ясних очах
Поети б написали слово “щирість”.
В ній паросток надії не зачах,
Не дивлячись на будні трохи сірі.
У ній щось є…
Незрима таїна.
Що в пам’ять урізається гранітом.
Як присмак від солодкого вина,
Коли набридла гіркість цього світу.
І це її відразу видає.
З-поміж облич і поглядів квапливих.
Спинивши погляд, розумієш: в ній щось є…
Таке по-справжньому просте і особливе.
____________________________________________
Среди разных чудес, что пленят и манят,
Свет далекой звезды или вечность седых пирамид,
Есть одно, на котором всегда остановится взгляд,
Это — женщина, в ней природа все тайны хранит.
Несмотря на засилие боли и зла,
Чудо-женщина в доме тепло сберегла.
В жизнь обычную краски и звуки внесла,
В лихолетье быть королевой смогла.
Пусть же вас окружает людское добро,
Восхищенье мужчин, рук надежных тепло.
Пусть стихи и признанья звучат вновь и вновь,
Пусть почаще вам близкие дарят любовь!
В. Серых.
четвер, 8 березня 2012 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
0 коментарі:
Дописати коментар